Рецепт, который сегодня представлен нашим творческим коллективом на суд Стаи – из украинской кухни. Точнее, из гуцульской. Гуцулы – это такая народность, которая… Ну да неважно. Гугл вам в помощь, ежели пучит и колбасит от тяги к знаниям. Хочу отметить только, что зачастую представители этой самобытной народности совершенно оправданно подвергаются насмешкам со стороны остального населения Украины (даже со стороны молдаван, наравне с которыми гуцулы являются героями анекдотов и прочих приколов).
В связи с этим и описание будет на украинском языке, потому что описывать такой шедевр кулинарии каким-нибудь другим языком – кощунство…«Я на енто пойтить не могу!» (с) Это вам не косоглазая хуйня на блюдечке, поедаемая палочками. Читая рецепт на русском языке, вы не поймёте всей прелести одной из самых питательных, самобытных и, да-да, красивых кухонь, известных человечеству. Впрочем, вы и так нихренане поймёте. Ну да пох…
Починаємо!
Особам зі слабкою психікою, неврівноваженим, клієнтам психіатричних лікарень, вагітним та дітям віком до 16 років, а також тим, хто погано кушають, рекомендуємо йти до біса, тому що ПЕРЕКЛАДУ НА РОСІЙСЬКУ МОВУ НЕ БУДЕ, не чикайте. На це є декілька підстав.
По-перше: а ні в Москві (таке враження, що окрім крамниці «Перекрёсток» в цьому місті ніхріна більш немає), а ні в будь якому іншому місті Росії чи іншої державі на теренах колишнього СРСР, окрім як на рідній Україні, немає таких продуктів, які нам потрібні для приготування цієї страви. Тому читайте, дивиться фото та ковтайте слину.
По-друге: нам, як авторам, взагалі похуй (я сподіваюсь, слово ХУЙ перекладу не потребує) думки інших з приводу цього рецепту. Будете розводити хохлосрач – опублікуємо рецепт маци на мові оригіналу.
Коментар Головного раввіна України АнклДовБлайха:
Час приготування – приблизно 1,5 години.
Калорійність – зашкалює.
Потрібно:
- Добрий шматок свіжого сала з прожилками м`яса – 1 кг.
- Картопля. Бажано невеликих розмірів, обов’язково тонкошкіра, біла – 1 кг.
- Зворушена морозцем калина – півсклянки. Тільки та калина, яка збирається після перших заморозків, десь на прикінці листопаду – початку грудня, має тойсамий смак, який потрібен для приготування цієї страви. В протилежному випадку замість тонкого оксамитового присмаку та аромату кухар отримає звичайнісінький шматок тушкованого м’яса, який дикі москалі чомусь називають дивним словосполученням «невъебенный деликатес».
- Сметана – півкіло. Жирна та біла. Звідки цей витвір сільськогосподарського мистецтва – не питайте, бо у вас такого ніколи не було, і не буде. А якщо й буде, то тільки в нездійснених москальських мріях.
- Яблучний чорний оцет «Львівський», який готується з ледве підкопчених фруктів, та має такий аромат, що починає паморочитися башка. До речі, слово «башка» має турецьке походження, та позначає теж саме, що й в російській, українській та інших слов’янських мовах – голова.
- Зелень – великий збірний пучок. Якщо свіжої зелені в цю пору року вам знайти не пощастило, використайте засушену. Обов’язково селеру, тім`ян, розмарин та м’яту. Та не ту, що виросла у целофановому кульку по дорозі зі Стамбулу до Москви, а ту, що з власного городу або з гідного українського базару. Та й такий самий часник – багато.
- Меду. Не штучного, який роблять якісь мудаки на фабриках з виготовлення хімічної зброї, а натурального, з бджолиного вулика.
Коментар людини-йущенка:
Любі друзі! Мій!!! Мій візьміть!!!
- Цибулини – штук п’ять запашного та злючого, від якого очі на лоб лізуть.
- Перець червоний гострій в стручках – декілька штук.
- Гірчиця суха мелена.
- Сіль – за смаком.
- Рослинна олія.
Коментар гуцулів:
Ну, горілка – це величина незмінна, про це й говорити не треба. Тільки те, що вона повинна бути на столі. Ніяких бурбонів, лікерів, віскі та іншої гламурної хуетинаша гуцульська національна кухня не передбачає.
Готуємо
Калину ретельно розтираємо з травами.
М'ясо з салом ріжемо не підерастивними маленькими шматочками, нібито воно було нами спіжжено у кума з сараю та є останнім в нашому житті, а такими, щоб і очам було приємно, и шлунок на радощах запрацював з повною віддачею. Ми ж для себе готуємо, а не для виїбону.
Увага! 3-4смачних шматочків сала відкладаємо осторонь – вони нам ще стануться у пригоді. Все інше м'ясо з салом змішуємо з перетертою калиною і зеленю, додаємо суху гірчицю та мед, вимішуємо руками, а не ногами.
Вливаємо туди трохи оцту (не більше однієї чарки грамів на 50 - 70) та дрібно порізаний червоний перець. Перемішуємо кожні 15 хвилин на протязі години. Це важливий момент, так як калина та зелень повинні віддати свій сік м’ясу в повному обсязі.
Тепер займемось картоплею. Спочатку треба її ретельно помити, але чистити взагалі нихуя не треба. Чистять картоплю тільки ти бовдури, якініхера не розуміють її смаку, та сьорбають щі лаптем (фубля… щі-і-і…в українській мові навіть поняття такого немає…). Підозрюю, що це наші північні сусіди. На картоплі робимо надріз хрест навхрест на половину її товщини.
Підготовлену картоплю відварюємо в підсоленій воді 10 хвилин, після чого вона, при смаженні, буде розпадатися на 4 частини сама.
Так роблять тільки справжні українці, культурний та кулінарний спадок яких, як відомо, нараховує 14000 років.
Цибулю дрібненько ріжемо та й на сковороду, де вже є достатньо розігрітої олії. Вогонь повинен ледве-ледве горіти. Посеред сковороди – ті самі шматки сала, які заздалегідь були відкладені. Вони, повільно перетворюючись на шкварки, будуть віддавати свій смак цибулі.
Розповісти про це складно – це треба спробувати.
Після того, як шматок сала в сковорідці з цибулею більш-менш перетвориться на смачну шкварку, завантажуємо туди картоплю, вмикаємо газ на повну, та безперервно перемішуємо.
По мірі смаження картопля розламується на 4 частини. По закінченні смаження газ вимикаємо (щоб жидомасони з «Газпрому» відсмоктували, а не рахували наші трудові гривні), та посипаємо дрібно порізаним часником та зеленню.
Тим часом, зміцнюючи сердечну м`язу (міокарду, інфаркт якої декого з нас вже чикає) та тренуючи твердість руки шляхом вживання оковитої порціями по 25 – 30 грамів,
…не забуваємо про м'ясо. Воно перебуває теж на сковорідці, тільки іншій. На сильному вогні, з періодичністю 2-3 хвилини ретельно перемішуючи, обсмажуємо його до готовності. Сало тане, та віддає сік і смак м’ясу.
Вимикаємо газ, та заливаємо сметаною. Звертаю вашу увагу – сметану тільки після того, яка вимкнете газ, інакше вона втратить свій первозданний вигляд та смак. Нехай декілька хвилин ця краса настоїться.
Ну що, наші дорогенькі… В разі, якщо ви досі не заплювали власний монітор, послали авторів цього опусу у дупу менш за 50 разів та ваші очі знаходяться на цьому місті тексту, прийміть наші вітання: у вас міцні нерви та ангельське терпіння. Самий час накривати стіл для вечері.
Не сперечаємось – їжа повинна мати приємний вигляд. Але, на нашу думку, в першу чергу важливо їжу відчувати… Вдихати її казковий аромат… А цього добра в нашому блюді вдосталь.
Смачного!
©Albay, PANZE
